ЗАДАРО́ВУВАТИ, ую, уєш і ЗАДА́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАДАРУВА́ТИ, у́ю, у́єш і ЗАДАРИ́ТИ, дарю́, да́риш, док., перех. Дарувати, підносити багато подарунків; обдаровувати. Не знали [бійці], чим задарувати [дівчинку], як власкавити, кожен залюбки віддав би свою грудку цукру (Горд., Листи.., 1942, 24); * Образно. Він [Володя] беріг корені [винограду] від морозів і від засухи, ..а вони щовесни задаровували його молодим пагінням (Загреб., День.., 1964, 362).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 103.