ЗАДЕРЕВЕНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., діал.
1. Задерев’яніти (у 1 знач.). Побалакати ж треба: хоч коли, щоб язик не задеревенів (Мак., Вибр., 1954, 193).
2. перен. Завмерти. — Я побіг в яр… Глянув і задеревенів. Яма засунулась, з дверей і сволоків ні сліду (Ірчан, II, 1958. 179).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 104.