ЗАДЕ́РЖАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до задержа́ти; // у знач. прикм. Десь за трьома стінами було чути ніби потайний задержаний шум ходи (Н.-Лев., III, 1956, 40); // у знач. ім. заде́ржаний, ного, ч.; задс́ржана, ної, ж., розм. Людина, яка перебуває під арештом. [Центуріон (показуючи на задержаних):] Мартіане! Се хто такі? (Л. Укр., III, 1952, 319).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 105.