ЗАДЗЕНЬКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док. Підсил. до задзе́нькати. Настирливо задзенькотів на столі телефон (Шовк., Людина.., 1962, 238); Вона була така легка, що не шукала дверей, а влетіла вікном до хати. Шиби за нею задзенькотіли, а з руки полилася кров (Кобр., Вибр., 1954, 158).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 107.