ЗАДЗЮРКОТА́ТИ, о́че і ЗАДЗЮРКОТІ́ТИ, ти́ть, док. Підсил. до задзюрча́ти. На вулицях задзюркотіли струмки (Грим., Незакінч. роман, 1962, 282); Ось на дні рівчака почала пробиватися вода. Спочатку малесенькими струмками, а потім линула, задзюркотіла нестримно (Ів., Вел. очі, 1956, 12); // безос. [Омелько (частує Івана):] На вже й тобі! [Іван (випив):] Чуєш, як задзюркотіло, неначе у порожнє барильце!.. (Крон., І, 1958, 82).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 107.