ЗАДИ́РИСТО, розм. Присл. до зади́ристий. — А якщо я таки вкрала гроші? — вигукнула вона задиристо.. Він не повірив: — Не було цього… Вигадуєш ти… (Ткач, Арена, 1960, 80); * Образно. А море так задиристо хлюпа у берег, так принадно дзвонить в човни!.. (Коцюб., II, 1955, 416).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 109.