ЗАДИ́РКУВАТІСТЬ, тості, ж. Властивість за знач. зади́ркуватий. Хлопчика покарали різками, але й Михайликові довелося вислухати довгу й нудну нотацію за задиркуватість та пиху (Тулуб, Людолови, І, 1957, 315).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 110.