ЗАДИЧА́ВІЛИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. мин. ч. до задича́віти; // у знач. прикм. Зажурчало в коров’яках, і звідти вибігла з божевільними очима задичавіла, бездомна свиня (Вас., II, 1959, 19).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 111.