ЗАДОВІ́ЛЬНО.
1. Присл. до задові́льний.
2. у знач. ім. задові́льно, невідм. Задовільна оцінка знань, роботи, поведінки і т. ін.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 113.