ЗАДРАПІРО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до задрапірува́ти. До самого даху він [будинок] був задрапірований лозою дикого винограду (Гур., Життя.., 1954, 15); Входить обмотаний великою червоною ковдрою, задрапірований під римського патриція Македон Сом (Корн., Над Дніпром, 1960, 109).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 114.