ЗА́ДУМ, у, ч.
1. Задуманий план дій; намір. Андруша з хлопцями, безумовно, щось задумали. А суворі обличчя, настороженість і кийки в руках ясно говорять, що од їхніх задумів комусь не поздоровиться (Головко, І, 1957, 363); Славними трудовими перемогами і звершеннями, новими грандіозними задумами, величезним пафосом творення сповнене життя радянського народу (Літ. газ., 26.XII 1961, 1).
2. Основна ідея художнього, музичного, публіцистичного і т. ін. твору. У своїй цікавій за задумом п’єсі «Підеш — не вернешся» І. Кочерга малює в особі Маль-ванова образ більшовика, дослідника і завойовника неосяжних пустинь (Іст. укр. літ., II, 1956, 532); Обидві частини статті [І. Франка] нерозривно зв’язані між собою єдиним задумом, єдиною ідеєю (Укр. літ. критика.., 1959, 426).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 116.