ЗАДУ́МЛИВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. заду́мливий. Задумані хлопці, задумані й дівчата, і ця задумливість робить їх мовби дорослішими (Гончар, Тронка, 1963, 142); * Образно. Задумливості річка молода Мене гойдає на погожій хвилі (Рильський, II, 1956, 199).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 117.