ЗАДУРМА́НЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до задурма́нити. Від’їжджаючи, Олексій не повірив, що настав якийсь просвіт у задурманеній хмелем батьковій голові (Логв., Літа.., 1960, 47); // у знач. прикм. Поніс Чіпка у Піски задурманену голову, ще дужче помучене серце (Мирний, І, 1949, 256).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 118.