ЗАЖИ́Н, у, ч.
1. Місце, з якого починає роботу жнець, косар.
2. Те саме, що зажи́нки. Той день призначався задля зажину (Мирний, IV, 1955, 242).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 123.