ЗАЗНАВА́ТИСЯ1, а́юся, а́єшся, недок., ЗАЗНА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док. Ставати погордливим, самовпевненим, починати із зверхністю, зневажливо ставитися до інших. Козацька старшина, що колись, вибираючи, на її голови груддям кидали, щоб не зазнавалася, позадирала тепер голови, вгору (Мирний, І, 1949, 182); [Хрипун:] Він взагалі зазнався. [Горлов:] Хто? [Xрипун:] Огнєв. Вдає з себе маршала (Корн., II, 1955 13)
ЗАЗНАВАТИСЯ2 , а́юся, а́єшся, недок., ЗАЗНА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., діал. і. Знайомитися. Лушня встряє у шинки. Там вій зазнався з Матнею і Пацюком (Мирний, І, 1949, 262).
2. Сходитися, вступати в близькі стосунки. Одколи зазнався із нею [вдовою] мій Яків, ні до чого став парубок — ні до роботи, ні до господарства (Вовчок, І, 1955 219)
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 128.