ЗАЙЧИ́ХА, и, ж. Самка зайця (у 1 знач.). В куточку ледве була примітна дірка в другу маленьку печеру, де жив заєць з своєю зайчихою (Н.-Лев., III, 1956, 292); Зайчиха знала чимало таємниць. Ось вона ляснула вухами, і нагодоване зайченя затаїлось під кущем (Коп., Як вони.., 1961, 28).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 136.