ЗАКАЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., перех., розм. Забруднити, замазати чим-небудь. Ішов писар у гості.. А воно саме тільки перейшов дощ, і скрізь по вулицях калюжі були. Не хочеться писареві чоботи закаляти (Україна.., І, 1960, 21); — Який чорт наддав вам закидати ванну, закаляти її своїми брудними колодками? (Кач., II, 1958, ЗО).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 138.