ЗАКАПОТ́ІТИ, ти́ть, док. Підсил. до зака́пати 2. Він і сам того не тямив, коли й як із його очей закапотіли теплі сльози (Фр., IV, 1950, 419).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 139.