ЗАКАРЛЮ́ЧКА, и, ж. Зменш, до закарлю́ка. Все там [у школі] було чудне, незвичайне, якісь таблички з гачками та закарлючками (Коцюб., III, 1956, 27); Килигей неквапом розгорнув списаний крутими закарлючками папір (Гончар, II, 1959, 55).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 139.