ЗАКАТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм.
1. Помістити, відправити когось куди-небудь. — Спеціаліста, щоб учив нас, немає.., а ви нас за високий процент браку закатали на чорну дошку (Собко, Любов, 1935, 40).
2. рідко. Забити що-небудь у щось. Одно тільки — у голову мов хто цвяшок закатав: болить моя головонька, од думок ходором ходить… (Мирний, І, 1954, 86).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 140.