ЗАКВА́СКА, и, ж.
1. Речовина, що викликає кисле бродіння. Щоб мати молочнокисле бродіння, до корму додають закваску чистих культур (Наука.., 1, 1960, 22).
2. тільки одн., перен. Основа характеру, риси вдачі, поведінки, закладені в людині і виховані з дитинства. Закваска в неї [учительки] крута, робоча. Уся в батька. Одразу прижилася в Ковалівці (Кучер, Трудна любов, 1960, 451); — Ото гонор! — примружив він блакитно-фарфорові очі. — Ото шляхетська закваска! (Тулуб, Людолови, І, 1957, 270).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 140.