ЗАКЛИНЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док., перех.
1. Забиваючи клинці, укріпити що-небудь.
2. із сл. кайдани, заст. Те саме, що закува́ти (див. зако́вувати 1). Лихі люде закинули його в куну, та ще й заклинцювали в кайдани (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 149.