ЗАКО́ННО. Присл. до зако́нний 1, 2. Він з торгів законно купляв ділянку і за могоричі вирубував навколо, стільки дерев, що не вмістились би і в п’яти ділянках (Стельмах, II, 1962, 35); — Забирай виграш, — сказав хазяїн рулетки, але Данькові ще й зараз не зовсім вірилось, що вся ота купа грошей, що лежить на кону, відтепер законно належить йому одному (Гончар, 1, 1959, 47); Трудящі України законно пишаються видатними досягненнями вчених, які працюють у галузі ядерної фізики (Наука.., 3, 1960, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 156.