ЗАКОНОПА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАКОНОПА́ТИТИ, а́чу, а́тиш, док., перех. 1. Щільно затикати, закладати клоччям, мохом і т. ін. (шпарини, дірки); конопатити. [Дуга (Ганні Андріївні):] Так отож гляди, законопать щілини, щоб мені порядок був (Мокр., П’єси, 1959, 146); Потік гемонський човен! Це вже третій рік, як він тече: ніяк не зберуся законопатити й засмолити (Вишня, II, 1956, 215).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 157.