ЗАКО́ПЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до закопти́ти. Там у закопченій димом розколині, як у дуплі великої деревини, вариться на розжарених вуглях [вуглинах] кава (Коцюб., І, 1955, 291); Він [танк] повернувся з битви без пробоїн, закурений, закопчений в бою (Бажан, І, 1946, 125).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 159.