ЗАКОСИ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до закоси́чити. На чоло походу, як і годилося, вибились молоді газди і парубки. Розхристані, з кашкетами на потилиці, закосичені червоними биндами, вони ішли вперед, не розбираючи дороги (Вільде, Сестри.., 1958, 268); На дівочих косах горять вінки, крисані хлопців закосичені луговим цвітом (Стельмах, Над Черемошем, 1952, 285); * Образно. Йде весна Запашна, Квітами-перлами Закосичена (Тич., І, 1957, 16); // закоси́чено, безос. присудк. сл. Величаві тріумфальні ворота закосичено щедро зеленим віттям кедрини й папороті (Козл. Мандрівники, 1946, 72).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 160.