ЗАКОСНІ́ЛИЙ, а, е. Закоренілий, застарілий, відсталий. — Вже відразу заявив себе [пан Зефірин] поступовцем., ворогом закоснілої рутини (Фр., II, 1950, 370); Показуючи життя молдаван і татар, Коцюбинський малює руйнування закоснілих патріархальних традицій, боротьбу за визволення особи (Іст. укр. літ.. І, 1954, 611).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 160.