ЗАКО́ЇТИ, о́ю, о́їш, перех., рідко. Док. до ко́їті. Спусти їм —то таке закоять [воїни Турна] І власть твою собі присвоять (Котл., І, 1952, 218).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 152.