ЗАКРИ́ВЛЕНИЙ, а, е. Нерівний, звернутий набік. З себе він невеличкий, з низьким лобом, довгим закривленим носом, тонкими губами і широкими устами (Фр., II, 1950, 376).
ЗАКРИ́ВЛЕНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до закрови́ти. Уранці битва гряне й заклекоче На луговій закровленій траві (Бажан, Роки, 1957, 229).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 166.