ЗАКУГИ́КАТИ, ає, док. Почати кугикати, видавати звуки «куги». В гаю, за яром, закугикав сич, сумний голос розкотився в нічному повітрі (Кочура, Зол. грамота, 1960, 14).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 173.