ЗАКУДКУДА́КАТИ, закудкуда́чу, закудкуда́чеш і закудкуда́каю, закудкуда́каєш, док. Почати кудкудакати. Залопотівши крильцями, над хатою звилися голуби, закудкудакали кури (Довж., Зач. Десна, 1957, 470); * Образно. —З чим пиріжки, тьотю? З печінкою? — Іди, йди, знаємо таких! — закудкудакала спекулянтка (Мик., II, 1957, 332).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 173.