ЗАКУДЛА́ТІТИ, ію, ієш, док., розм. Стати кудлатим. Борода в нього і на щоках, і на вухах; один тільки ніс білів з-під картуза, а то все заросло, закудлатіло (Ряб., Жайворонки, 1957, 185).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 173.