ЗА́КУТЕНЬ, тня, ч., розм.
1. Віддалене, малопомітне місце.
2. перен. Місцевість, віддалена від великого адміністративного і культурного центру; глушина. Село наше у закутні такому, що ніхто туди не зайде (Сл. Гр.)
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 176.