ЗАЛЕ́ЖНІСТЬ, ності, ж.
1. Перебування під чиїмось впливом або чиєюсь владою, підкорення кому-, чому-небудь. — Остогидла мені та залежність на службі чи земській, чи урядовій!.. — подумав Леонід Семенович (Н.-Лев., IV, 1956, 174); — Чи вам так тяжко припадає залежність від родичів, що ви такі раді позбутись її? — спитав я (Коб., III, 1956, 16); Всі прийшли до одностайного рішення: за всяку ціну визволити юнака з кріпацької залежності (Кол., Безсмертний Кобзар, 1961, 25).
2. Зумовленість чого-небудь певними обставинами, причинами і т. ін. До недавнього часу труд хлібороба був у тяжкій залежності від примхливої природі (Рильський, III, 1956, 27); // Взаємозв’язок, взаємообумовленість. У словах, тісно зв’язаних граматичною залежністю, закон урівноваження повинен додержуватися особливо старанно (Сам., II, 1958, 369); Нерідко в театрах ми дивимося п’єсу, не розуміючи ясні послідовності подій і залежності їх одна від одної (Моє життя в мист., 1955, 164).
У зале́жності від чого — у зв’язку з чим-небудь, унаслідок чогось. Він працює в ритм пісні, яку виводиті в залежності від настрою (Корн., Чому посміх. зорі, 1958, 5).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 182.