ЗАЛИ́ВЧАСТИЙ, а, е. Дуже голосний, дзвінкий, з переливами. З гнізда малі злетіли солов’ята, І солов’їха струшує крило. Вже не звучить заливчаста кантата, А солов’я неначе й не було (Забашта, Пісня.., 1961, 76); І раптом Роман чує заливчастий регіт (Стельмах, Хліб.., 1959, 269); Майя дивилася за вікно на панораму лісу, а бачила школу, чула заливчастий дзвоник (Гур., Друзі.., 1959, 51).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 185.