ЗАЛИСНІ́ТИ, і́є, док.
1. Почати лисніти. Залисніли вимиті [дощем] черепичні й шиферні дахи (Рудь, Гомін.., 1959, 67); Блискучі плуги врізались у вогкий чорнозем, і враз залисніла проти сходу свіжа скиба (Збан., Переджнив’я, 1955, 358); // Стати лискучим. В Максима обличчя в темних глибоких зморшках, чоло пошерхло й залисніло, борода — як запущений ліс (Бабляк, Літопис.., 1961, 3).
2. Виділитися своєю лискучою поверхнею, своїм блиском. Коли дивляться вони, перед ними знов залисніло озеро (Н.-Лев., III, 1956, 291).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 186.