ЗАЛУ́ЗАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до залуза́ти 2. Я пригадую знову пісні з-за ріки й насінням залузану греблю (Гонч., Вибр., 1959, 71).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 195.