ЗАЛЯ́КАНІСТЬ, ності, ж. Стан за знач. заля́каний 2. В очах [селян] крізь забитість та заляканість і щось нове виступало, якась надія (Головко, II, 1957, 134); Худе, з впалими щоками обличчя, стиснуті зуби, вологі очі, вся його довга, кістлява, перехилена на один бік на палицю постать виказувала заляканість, розгубленість і страждання (Хор., Незакінч. політ, 1960, 53).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 198.