ЗАЛЯ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАЛЯКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Викликати в кого-небудь страх, переляк; робити кого-небудь боязким, лякливим. Накинувся був [барон] чомусь тільки на Андрія Горленка, залякував його всякими карами, розстрілом навіть… (Крот., Сини.., 1948, 23); Проворна [Івга], моторна, смілива, ..її ніхто не обдурить, ні залякає (Кв.-Осв., II, 1956, 274); [Ярослав:] Мене шибеницею не залякаєш. А ви [пани] її бійтеся. Іде на вас великий гнів (Мокр., П’єси, 1959, 99); Кинули ми виклик і негоді й бурям, нас не залякають атомні громи (Сос., Так ніхто.., 1960, 41).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 198.