ЗАМА́НЛИВО. Присл. до зама́нливий. За огорожею спокусливо шелестіли зарості білої акації, заманлива чорніла пролазка (Сенч., На Бат. горі, 1960, 24).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 201.