ЗАМИ́КАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. ч. до замика́ти 1. В огородах, садках і полях, ба навіть у погано замиканих бойківських хатах ніщо не було певне перед їх хапу-щими пальцями (Фр., III, 1950, 44); // зами́кано, безос. присудк. сл. Ну, Рустем — той не швидко поверне з роботи, бо кав’ярню замикано пізно (Коцюб., II, 1955, 136).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 207.