ЗАМЛОЇ́ТИ, ї́ть, док., безос.
1. перех. і без додатка. Почати млоїти; занудити. Стало гаряче, немов би вся кімната сповнилася враз гарячою парою, і від цього, мабуть, так смертельно замлоїло під стисненим до болю серцем (Качура, Щастя, 1940, 48); Всі мої минулі пригоди, легкі перемоги над дурненькими і такими ж легковажними, як і я, дівчатами видалися такими.. брудними, що мене аж замлоїло (Речм., Твій побратим, 1962, 174).
2. перех. і кому. Почати відчуватися (про біль); защеміти. Замлоїло мене коло серця від тих слів (Фр., II, 1950, 349); Забилося серце, а потім замлоїло йому, вдавило. За три кілометри звідси лежить поранена людина, ім’я якій Іван… (Ле, Мої листи, 1945, 153).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 216.