ЗАМОВЛЯ́ННЯ, я, с., етн.
1. Дія за знач. замовля́ти 2. У них [слов’ян] було немало відунів, або волхвів, які, за уявленнями слов’ян, уміли пророкувати майбутнє, лікувати хвороби замовлянням і т. д. (Іст. УРСР, І, 1953, 47).
2. За марновірними уявленнями, магічні слова, вислови, що мають чаклунську силу і якими замовляють (у 2 знач.) кого-, що-небудь. Російський учений Петров знайшов на Угорській Русі багату збірку апокрифічних молитов і замовлянь, зложених народною мовою і списаних ще в початку XVIII в., або коло 1707 р. (Фр., XVI, 1955, 328); Вп’ялася [шептуха] Лукії в плечі кістлявими пальцями, голосно проказувала замовляння (Донч., III, 1956, 133); Залишки найдавнішої магічної поезії зберігались довго у формі замовлянь (Іст. укр. літ., І, 1954, 28).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 217.