ЗАМО́ВНИЙ, а, е. 1. Який роблять, виготовляють і т. ін. на замовлення. Замовне видання, етн. Прикм. до замо́ва. 2. Стара щось шепоче слухняній юрбі Про слово замовне в нужді і журбі. (Пісні та романси.., II, 1956, 253); [Яремко:] Знов прошепотів витязь слово своє замовне. І в ту ж мить зробився його кінь залізною тонкою [танкою], перейшов він ту річку завиграшки… (Мокр., П’єси.., 1959, 109); // Магічний. Щоб здолати Громобоя, треба викувати зброю, меч, що хиби не дає.. Хто ж скує той меч замовний?.. (Забіла, У.. світ, 1960, 150).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 217.