ЗАМОРДО́ВУВАТИ, у́ю, у́єш, недок., ЗАМОРДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. Мордуванням, тортурами доводити до загибелі, смерті; замучувати на смерть. Те, що було, усі знаємо: гетьмана Косинського в Бресті живого замурували єзуїти в Августинськім кляшторі; у Варшаві Наливайка спалили у мідному бику; а Остряниці жили витягли; з Полуруса живого зідрали шкуру і тисячі ще других замордували лютими муками… (Стор., І, 1957, 358); — Сеї ночі тут замордували матір з немовлям (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 467); // Доводити кого-небудь до повної знемоги, примушувати страждати від чогось. А якщо не пройде [дочка] по конкурсу? Батько розгорне баталію, пустить в хід грозьбу і лестощі, секретарок допитками замордує (Гончар, Тронка, 1963, 182).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 220.