ЗАМУ́ЖНІЙ, я, є, розм. Те саме, що замі́жній. З чотирьох доньок була лиш найстарша і Ірина замужня (Коб., 1,1956, 97); // у знач. ім. заму́жня, ньої, ж. Одружена жінка. — Чи то всі дівчата, чи замужні? — питала одна варшав’янка (Л. Укр., III, 1952, 674).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 223.