ЗАМУ́ЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до заму́лити1. На улоговині замуленого дощами кювету авто підскочило (Ле, Клен. лист, 1960, 137).
2. у знач. прикм. Який замулився. Перейняв.. тонку науку, Як на живця, ловити хижу щуку, Як з темного, замуленого дна Виводити зеленого лина (Рильський, II, 1956, 62).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 224.