ЗАНАВІ́СОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до занаві́ска; Вікно одчинене, крізь ажурну занавісочку байдужно світить місяць (Вас., І, 1959, 259); Воно й справді як у лабораторії. Всюди чистота, марлеві занавісочки, покривальця (Донч., VI, 1957, 386).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 226.