ЗАНЕПА́ДНИЦТВО, а, с. Погляди, настрої, що виражають безнадію, зневіру у власних силах, у прогрес людства і т. ін., характерні для політики й культури класів, що відживають, для періодів занепаду в тій чи іншій ділянці суспільного життя. І. Франка, Леся Українка і М. Коцюбинський невтомно викривали антинародну суть творчості українських декадентів, які пропагували занепадництво і презирство до народу (Іст. УРСР, І, 1953, 724).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 229.