ЗАНЕХА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що і ким, чим, діал. Занехаяти. Плакала дівчина, як нею занехав (Чуб., V, 1874, 212); Болить моє серце, тебе покохавши, Крім тебе, мій краю, усе занехавши (Граб., І, 1959, 520); Усе літо ходили Гордій та Демид укупі. Селянських хлопців Гордій давно занехав (Гр., II, 1963, 19).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 229.